Бринять бджілки у яблуневім цвіті...
Співа душа для Господа хвалу-
За Його милість до усього світу,
За Його ласку і любов святу.
Господь мій всюди: в квіточці, в стеблині,
В гаю і на ланах, в небесній вишині,
В усіх дорослих і в кожнісінькій дитині,
І скрізь і всюди Бог мій на землі.
Мене Він бачить в радощах, в печалях,
У мріях, сподіваннях кожну мить.
Він всю мене щоякнайкраще знає,
Веде і направляє, завжди вчить.
Не хочу жити всим земним і тлінним
І ні на кого не тримать образ.
Цього я досягти з Творцем зумію.
Лиш жити Ним бажаю повсякчас.
У Ньому мудрість, в Ньому всі початки,
Хоч Сам Він без початку й без кінця.
Мені Він рідний, найдорожчий Батько.
Дає мені Він все, бо я Його дитя.
Від Нього у мені усе найкраще.
Найгірший гріх Йому весь віддаю-
Творцю відкрите геть все життя наше.
То що ж від Тебе, Боже, я втаю?
Бажаю єдність я з Тобою мати
Постійно: кожен час і кожну мить;
Усим життям Тебе лиш прославляти,
Тобою дихать і Тобою жить.
Господня воля для мене - це найкраще.
У твої руки,Боже, віддаю
Усі проблеми і тривоги наші,
Усю себе і всю мою сім'ю.
Ти розставляй усе по Своїй волі,
Дай сил духовних і фізичних нам
Іти вперед через жалі і болі
І з радістю ввійти в Небесний Храм.
Ольга Назарова,
Украина
Ти все розставиш на свої місця, мій Боже.
Лиш Ти надійний, вірний, Боже мій.
НавЕсти лад у всім мені Ти допоможеш.
Вся довіряюся, Господь, лише Тобі. Амінь.
Прочитано 7695 раз. Голосов 0. Средняя оценка: 0
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
В звездной круговерти - Людмила Солма *) Примечание в пояснение:
Вечером, после радостно предпраздничной беготни сумбурно уходящего года... присела с любимой книгой "Серебряный век русской поэзии"... в уютное кресло - без какой бы то ни было определенно-авторской цели... по ТВ бубнились неутешительные новости - все прекрасно знают, как заканчивался этот високосный год... Открывая книгу на раз - попадаю на стихотворение З.Гиппиус... открывая её на два - читаю стихотворение А.Блока...
**) Примечание в дополнение:
Эти, так сказать поэтико-философские переклички, сложились внезапным экспромтом - мысль, невольно оттолкнувшись от словосочетания "плита могильная" в стихотворении З.Гиппиус, совершенно неожиданно выдала цельность моего первого стиха...
А отправной фразой следующего, моего же стихо-экспромта, так же нечаянно послужили следующие слова из стихотворения А.Блока: "Года проходят мимо..."
С кем из пишущих читателей не бывало такого? когда рождение стиха на поверхностный взгляд абсолютно не связано с твоей действительностью... но, возможно являются неким глубинным отзвуком волнующего всех - т.е. каждого из нас... как и самого автора - в именно такие нечаянные моменты раздумий... или осмыслений абстракно-обобщенной "жизненной круговерти".
Людмила Солма, 12 января 2009
